В інтерв’ю “Футболу 24” капітан “Зорі” розповів про сьогодення “чорно-білих”, не обійшов болючо-приємну тему єврокубків, згадав про те, що відбулося 16 березня 2004 року і спробував трохи зазирнути в найближче майбутнє.
– Микито, в першу чергу хочу привітати вас із Новим Роком і Різдвом Христовим! Розкажіть, як і де святкували? Які традиції існують у вашій родині?
– Святкуємо зазвичай у колі сім’ї, з рідними і близькими людьми. Подарунки? Нічого надприродного, переважно сувеніри різні.
– З сім’єю живете в Запоріжжі?
– Так, зараз перебуваю тут. Сьогодні вперше збираємося з командою, будемо тренуватися, входити в ритм.
– Як вам це місто? На вулицях впізнають?
– Ігрове поле хороше, непоганий стадіон – тож все на належному рівні. Коли тільки переїхали, то ніхто майже не впізнавав. Зараз же підходять, автографи беруть. Нормальні, робочі моменти. «Зоря» заявила про себе в цьому місті, тепер нас знають краще. Мабуть, завдяки участі в Лізі Європи і тій позиції, яку посідає команда.
Чудовий колектив – запорука успіху
– «Зоря» стала приємним відкриттям цього сезону, по праву завоювавши багато схвальних відгуків і купу нових уболівальників. У чому саме ви бачите прогрес «чорно-білих»? Що змінилося з літа?
– У нас з’явилося більше впевненості у власних силах. Звичайно, на гравців суттєво вплинула участь в єврокубках – турнір дав хороший поштовх і додатково окрилив. Молоді хлопці стали більш досвідченими в порівнянні з минулим роком. У нас чудовий колектив. Дай Боже, щоб всі хлопці залишилася! Команда зігралася – тому й маємо такий результат. Наскільки він позитивний? Позитивний результат – коли ми станемо чемпіонами! (посміхається). Ми зараз перебуваємо на хорошому місці в турнірній таблиці. Але чудово розуміємо: аби цього року знову потрапити в Лігу Європи – потрібно зробити набагато більше, ніж торік.
– У тому, що «Зоря» стає одним із головних постачальників кадрів у збірну України – основна заслуга Юрія Вернидуба, який вивів гравців на новий рівень?
– Звичайно. Але тут слід дякувати і колективу теж. Без партнерів на полі хлопці не досягли б тих успіхів. Плюс я впевнений, що та гра, яку демонструє «Зоря», заслуговує на серйозну увагу тренерів збірної України.
– Знаю, що Вернидуб любить відверто поговорити з футболістами без «зайвих вух». В якому форматі проходить це спілкування? Як поводиться тренер в розмові?
– Всяке буває. Головне, що у нас всі чітко розуміють: є головний тренер – і є гравець. Тренер відповідає передусім за результат, тому він резонно може вимагати і у будь-який момент спитати з футболіста про виконану роботу.
– Чи бояться гравці спілкуватися з ним віч-на-віч?
– Я можу за себе сказати: ніякого побоювання немає. Ми з ним завжди можемо знайти спільну мову і компроміс у всіх рішеннях.
– Які козирі «Зорі» дозволять їй виграти боротьбу за місце в єврозоні?
– Як ми це будемо робити – нам розкажуть тренери. На кожну гру і на кожного суперника у тренерського штабу є свої тактика і бачення, які футболісти повинні втілити в життя. Ми ж хочемо грати у свій футбол і не звертати увагу на те, як виступають суперники. І, насамперед, отримувати задоволення самим та дарувати позитивні емоції вболівальникам.
Чорна мітка для «Дніпра»
– Ще рік тому Ротань порівняв «Зорю» з «Барселоною» і відзначив, що ви над «дніпрянами» весь час знущаєтесь. У новому сезоні – чергова перемога. Можете пояснити, чому «Дніпро» – такий ласий суперник для вас?
– (Посміхається) Я не знаю. Не можу сказати, ласий чи ні… Просто ми відмінно налаштовуємося на кожного супротивника і намагаємося використовувати по максимуму свої найкращі якості. Поки нам вдається з «Дніпром» грати успішно. Дай Боже, щоб і далі так було. Якогось переможного секрету або чогось в цьому роді немає.
– Розумію, що некоректно обговорювати колег по цеху, але цікавить ваша думка: враховуючи всі обставини, Коноплянці варто залишитися в «Дніпрі» до літа або слід пробувати «змитися» вже зараз? Як би ви вчинили в подібній ситуації?
– Не можу робити вибір за футболіста, який грає на такому високому рівні… Як би вчинив я? Зважив би всі «за» і «проти» і обов’язково слухав би своє серце, внутрішні відчуття і емоції. Виходячи з власних цілей, вирішив би, чого хочу далі.
– Що ви відчули, перебуваючи на полі в перші хвилини після історичної перемоги над «Шахтарем»?
– Радість! Одразу промайнула думка: «Нарешті ми їх обіграли!». Особисто я довго до цього йшов, дуже хотілося перемогти багаторазових чемпіонів України. Так склалися обставини, що ми їх здолали, і я думаю, що це сталося заслужено. Такі матчі залишаться в пам’яті надовго.
– Завдяки чому вдалося покласти на лопатки «Шахтар»?
– Ну, ніхто їх на лопатки не клав (посміхається). Використавши свій шанс в атаці, завдяки командним діям і відмінній грі в обороні завоювали три очки. Завжди приємно обігравати кваліфіковані команди, яким, безсумнівно, є «Шахтар». Тому – тільки позитивні емоції.
– Вас багато вітали після матчу? СМС, дзвінки?
– У принципі, як завжди. Нічого надприродного не було. Ми ж не виграли чемпіонат або кубок, лише святкували «вікторію» в одній грі. Турнірний шлях дуже довгий, якийсь конкретний матч – лише коротенький його відрізок. Тому ми постаралися якомога швидше забути про це, адже вже чекав наступний суперник.
– За версією Луческу, найгірша гра його команди була саме з «Зорею». Отже, перемога над «Шахтарем» – найяскравіша подія у луганчан в теперішньому сезоні?
– Я вважаю, що було багато яскравих подій у чемпіонаті. Окрему гру я б, звичайно, не став виділяти. Запам’яталося чимало позитивних моментів. Та й негативних вистачало… Від цього ніхто не застрахований. Але позитивних все ж було більше.
– Нічию проти київського «Динамо» (2:2) також віднесемо до позитивних епізодів?
– Тут слід зважити на те, як розвивався рахунок на полі. Ми вигравали – були одні емоції, а коли кияни забили два м’ячі – потрібно вже було відновлювати паритет… Ну і гол на останніх секундах, звичайно, подарував масу приємних вражень!
– «Зоря» успішно б’ється проти грандів, до цього ми вже звикли. Як боротися за стабільність в результатах, аби надалі не втрачати очки в матчах з командами, які стоять нижче в таблиці? І в чому причина настільки невдалої гри проти кризового «Металіста» в нинішньому сезоні?
– В останньому матчі проти харків’ян ми не реалізували всі свої моменти, допустили помилки в обороні – і в наслідок цього отримали чотири пропущені м’ячі… Ми ще набираємося досвіду. Моя особиста думка як гравця: в цьому сезоні ми більш рівно проходимо турнірний шлях, адже вдалося уникнути особливих спадів. Але знову ж, головному тренеру і його помічникам видніше. Саме вони все аналізують і можуть сказати авторитетно, наскільки злагоджено і вдало ми рухаємося.
«Став більш коректним гравцем»
– Які спогади викликає у вас виступ у Лізі Європи 2014/15? Чи залишилося відчуття недовершеності?
– Тільки позитивні емоції! Вважаю, що так, як все сталося – так воно і має бути. Дійсно, для нас цей досвід був як свято: все в новинку, аж дух захоплює. А те, що ми програли на останніх секундах «Фейєнорду»… Невідомо взагалі, чи була б ця гра, якби ми не виступили вдало в попередніх матчах.
– Як вважаєте, виліт від «Фейєнорда» – це все-таки плюс? Не довелося битися на три фронти, заощадили сили на внутрішні звершення…
– Можливо, й так. Незрозуміло, як склався би для нас сезон, якби ми пройшли далі. Ніхто цього не знає. І розмовляли б ми взагалі зараз про це (посміхається). Звичайно ж, чим більше ігор ми провели б у Лізі Європи – тим краще для кожного футболіста «Зорі». Це зовсім інший досвід!
– Найкращий матч в Лізі Європи?
– Для мене всі поєдинки були рівноцінні. Звичайно, залишилися неймовірні враження від стадіону в Роттердамі та його чудової атмосфери. Арена вразила дуже сильним тиском з боку уболівальників! Але коли я виходив на поле, то вже не відчувалося ніякого страху. Дуже насиченою видалася і дебютна гра в єврокубках. Словом, у кожному матчі можна згадати позитивні моменти. Їх вдосталь!
– Як ви справляєтеся з передматчевим хвилюванням?
– Намагаюся взагалі не переживати. Що буде – те буде. Потрібно в футбол грати і намагатися отримувати задоволення від кожного епізоду, а не думати зайвого.
– Як довго «остигаєте» після невдач?
– Я стараюся практично відразу відбивати негативні моменти. Хоча не приховую – не завжди виходить. Мені допомагають близькі люди, моя родина. Завдяки їм вдається відволіктися і абстрагуватися. Хоча всередині відбувається аналіз гри і подумки проганяєш всі епізоди: що зробив не так, де зіграв би по-іншому. Але це переважно в перші години або в ніч після матчу.
– Часто не вдається через це заснути?
– Практично завжди засинаю під ранок.
– Раніше ви були більш жорстким гравцем, стабільно набираючи по 4-6 жовтих за сезон. В останні ж два роки цей показник суттєво зменшився. Просто так зійшлося або ж тренери попросили діяти «чистіше»?
– Ні, вони точно не просили. Звісно, що перед сезоном говориться всім: «Щоб було поменше порушень і карток!». Я сам по собі відчуваю, що став більш коректним гравцем. Навіть не знаю, може, переосмислив щось всередині… Мабуть, зробив висновок, що було багато непотрібних попереджень, через які я вимушено пропускав матчі – ось і намагаюся зараз діяти більш обережно.
– В «Зорі» штрафують за «ліві» жовті картки?
– Вирішує головний тренер. У нас є внутрішньокомандні штрафи, але в даній ситуації все індивідуально: якщо це вплинуло на результат і атмосферу самої гри, то штраф буде. А якщо попередження не було доленосним, то зроблять усне зауваження.
Хто здивував? «Динамо»!
– Той факт, що майбутньому супернику «Зорі» по чвертьфіналу Кубка України, «Динамо», навесні доведеться виступати на три фронти, може зіграти вам на руку?
– Навіть важко відповісти… Вони ж прекрасно знають, що їх очікує потрійне навантаження, от і підготовку до весняної частини закладуть відповідну. Футбольне поле розставить все на свої місця. Сподіваюся, що буде хороша гра, від якої глядач отримає задоволення. І футболісти – теж!
– За підсумками жеребкування не виникало думки в голові: «Дідько, ну чому не випав хтось слабший»?
– Раніше, років 5 чи 6 назад, мені було б… Ні, не страшно, але побоювання було б наявне. А зараз, виходячи на поле проти сильних команд, ні про що таке не думаю. Та й з потужними колективами приємніше грати, на них не потрібно налаштовуватися. Хочеться показати, чого ти вартуєш. Так що ніяких страхів немає.
Ну, попався б «Шахтар»? Теж хороша команда! А «Дніпро» чим гірший? Або «Олімпік», якому ми програли в чемпіонаті – я ж у жодному разі не скажу, що вони слабкі! Це Кубок, тут зібрані найкращі.
– Яка команда особисто у вас викликала здивування або захоплення за підсумками першої половини нинішнього сезону?
– Мені сподобалося «Динамо» (Київ). Дуже хороша команда! Тому зіграти з ними в Кубку України буде вдвічі приємніше. Виходить, у нас проти них ще три гри буде. Тож перевіримо свої сили як слід.
– Чи можна порівнювати «Динамо» зразка минулого сезону з «Динамо» теперішнім?
– Особисто мені нинішня команда імпонує більше.
– Чи могли ви уявити ще влітку, що головним конкурентом «Зорі» за місце в зоні єврокубків стане дебютант Прем’єр-ліги – донецький «Олімпік»?
– Якщо чесно, я взагалі не думаю про те, хто нам конкурент, а хто – ні. Я прихильник того, що потрібно виходити на кожен матч і грати на результат. Завдань наздогнати умовний «Олімпік» або ще когось я не ставлю. Мені потрібно здобути три очки для своєї команди. А хто на яких місцях опиниться – той на те і заслужив.
– Якому футболістові групи атаки вам протистояти найважче?
– Звичайно, дуже яскраво виділяються Коноплянка і Ярмоленко. Хоча проти кожного опонента потрібно грати відповідально. Плюс – обов’язково проявляти повагу. Я так завжди налаштовуюся.
– Хто із суперників найбільш нахабний: любить нишком вдарити, наступити на ногу, якось образити?
– (Посміхається). В одній українській команді є такий футболіст. Не буду називати прізвище, але саме з ним у мене чомусь трапляються подібні неприємності в кожній грі. Він завжди потайки робить неприємні речі, щоб ніхто не побачив. Вважає, що «всі засоби хороші».
– Після матчу можете надавати таким по вухах?
– Намагаюся не виходити з себе і реагувати спокійно. Відповідаю по-футбольному, а не грубістю.
«Скучив за Луганськом. Це – моя Батьківщина»
– Поговоримо про трансфери. Щось відомо по Ігнатьєвічу і Ярмашу? Кого чекати з новачків?
– Взагалі нічого не знаю! Я ж футболіст, клубом не керую. Піду завтра на тренування, і там вже тренер розповість нам про всі подальші плани і новини.
– Малишев і Маліновський відправляться з «Шахтарем» в Бразилію. Чи може це негативно позначитися на їх підготовці з «Зорею» і, як наслідок, вплинути на подальші виступи за луганчан навесні?
– По-перше, не знаю, повернуться вони чи ні. Може, для одного поїздка до Бразилії – «плюс», а для іншого, можливо, і «мінус». Але тому факту, що вони відправилися на збори з «Шахтарем», я дуже радий. Хлопці до цього наполегливо йшли, показали хороший рівень готовності – і їх помітили. Вони сильні футболісти, психологічно стійкі, тому все має бути добре.
– З позиції капітана ганяєте молодих?
– Можливо, на емоціях можу гримнути, але намагаюся показувати їм все власним прикладом на футбольному полі. Я не прихильник криків. Так, не буду приховувати, на тренуваннях можу їх «повчити». А підчас гри сварити вже немає сенсу (посміхається).
– Микито, в яких кондиціях Ви підходите до другого кола? Здоров’я не турбує?
– У мене було пошкодження, але я його залікував. Почав приводити себе в порядок, бігав. Стан? Так як зазвичай після відпустки. Всі відпочивали, а зараз почнеться інтенсивна робота – будемо відновлювати найкращу форму.
– Які завдання ви ставите перед собою на зборах? Даєте внутрішню установку?
– Так, звичайно, є свої нюанси, певний розпорядок і підготовка. Але – не перший раз на збори їду, так що особливо ні про що не переймаюся (посміхається). Це моя улюблена робота, від якої я отримую задоволення. Чим простіше будеш до цього ставитися, тим краще.
– Над якими компонентами гри «Зорі» ще потрібно попрацювати, щоб їх поліпшити?
– Я можу за себе сказати (посміхається). Буває, начебто рівно все йде, з функціональною готовністю все чудово, добре себе почуваю. Але при цьому іноді психологічно складно пройти весь турнірний шлях на одному рівні. В кінці сезону деколи емоційної стійкості трохи не вистачає.
– 16 березня 2014 трапилася знаменна дата: пройшло рівно 10 років з дня вашого дебюту в «Зорі». Чи задоволені тим, як склалася ваша кар’єра за це десятиліття?
– Звичайно! Я задоволений всім. Знаходжуся в рідній команді і отримую задоволення від виступів за неї. Були позитивні моменти, бували й негативні, мені гріх скаржитися. Прикро одне: те, що наприкінці цього тривалого періоду ми знаходимося далеко від дому. Якби все навколо було б нормально і спокійно, а команда базувалася в Луганську – на душі було би значно легше.
Скучив за Луганськом. Це – моя Батьківщина, вона нею завжди була і залишиться, там я народився і виріс. Прикро за тих дітей, які там зараз знаходяться! Прикро за простих людей, які просто хочуть мирно жити, але змушені перебувати там. Сумно…
Якщо ти раніше приходив на тренування в дитячий клуб і отримував задоволення від того, як 7-8 річні хлопчаки возяться з м’ячем – зараз ти цього зробити не можеш. Так, є поруч школа запорізького «Металурга», але – вони мені не рідні. Хочеться бути вдома, щоб діти бачили тебе і у них загорялися очі, з’являлися ще більші стимули грати у футбол!
– Як поживає ваш славний синочок Матвій? Як і раніше не пропускає ваші матчі?
– Так, він ходить на всі ігри! Хоча я зовсім по-іншому бачив те, як все у нього складеться… Хотів, щоб Матвій відвідував дитячу футбольну школу «Зорі». Але я впевнений – він туди ще піде!
– Чого ви очікуєте від 2015 року?
– У життєвому аспекті ми всі хочемо одного… Всі хочемо одного! Стабільності, миру. Але чомусь не виходить. Я не можу зрозуміти – чому?.. Мабуть, це слід пройти гідно, залишившись людьми по відношенню один до одного. Людині потрібна людина.
У футбольному плані – зичу всім командам ігрової та фінансової стабільності. Щоб усі були здорові і ніхто не отримував непотрібних травм. Хоча й травми завжди непотрібні. А нашій команді побажаю піднятися якомога вище в турнірній таблиці!