Полузащитник “Зари” рассказал в интервью о причинах кубкового поражения и бразильских сборах с “Шахтером”, а также объяснил, почему не осуждает игроков, которые переходят в российские клубы.
Руслан Маліновський – яскравий представник молодого покоління, на яке покладають величезні надії у збірній України, і до якого пильно приглядаються у донецькому “Шахтарі”. Наразі 21-річний футболіст проходить університети Юрія Вернидуба у “Зорі”, а весняну частину чемпіонату розпочав просто-таки феєрично, двічі асистуючи партнерам, а також відзначившись результативним ударом із “позначки”.
Святкувати – ніколи, адже через кілька днів “Динамо” вказало “Зорі” на всі її недоліки, завдавши поразки в Кубку України. З цього матчу ми й розпочали нашу розмову.
“Перший тайм ми провалили”
– Руслане, у середу “Зоря” програла перший чвертьфінальний матч Кубка України. Як прокоментуєте матч із “Динамо”?
– “Динамо” дуже добре зіграло саме у першому таймі. Витискали нас, тим паче, ми спочатку грали проти вітру, і це відчувалося. Кияни швидко покарали “Зорю” за деякі помилки, адже команди такого класу помилок не вибачають. У другому таймі ми додали, зуміли відіграти один м’яч, але “Динамо” при цьому грамотно оборонялося. Не кваплячись, спокійно вони намагалися контролювати м’яч. Так, безперечно, я вважаю, що ми провалили перший тайм. Зате в другому намагалися реабілітуватись, але не зуміли реалізувати ті моменти, які у нас були.
– Що після матчу сказав команді Юрій Вернидуб, і наскільки реально відігратися на “Олімпійському”?
– Сказав, що перший тайм ми провалили, зіграли жахливо. Це всім було зрозуміло. А от за другий тайм нам подякував – ми були близькими до того, щоб виправити ситуацію. Сказав, що кубкове протистояння складається з двох матчів, тому ще нічого не втрачено. В будь-якому випадку ми зараз готуємося до матчу чемпіонату проти “Іллічівця”. Про Кубок будемо думати потім.
– “Динамо” чимось здивувало?
– Звичайно, вони перед візитом у Запоріжжя зіграли три офіційні поєдинки, тому перебували на хорошому емоційному піднесенні. “Динамо” на даний момент – лідер чемпіонату, тож було важко. Той футбол, який продемонстрували кияни – дуже високого рівня.
– У стартовому матчі весняної частини проти “Олімпіка” ваша команда всі голи провела зі стандартів. Чи означає це, що на зимових зборах “Зоря” особливу увагу приділяла відпрацюванню цього аспекту гри?
– Так, зичайно. Перед кожним матчем ми знаємо, хто куди біжить, хто куди вбігає. Це певні тренерські напрацювання. На жаль, з “Динамо” не вдалося їх реалізувати. І не тому, що вони не спрацювали. Просто погодні умови стали на заваді.
“Хочемо в Лігу Європи”
– Вперше у сезоні ви записали до свого доробку гол + два асисти. Прогресуєте?
– Це всього лише перша гра – попереду ще багато матчів. Можна один раз зіграти добре, а в трьох наступних матчах провалитися. Тому я до себе намагаюся ставитись скептично – з точки зору критики. Той же матч з “Динамо” показав, що є над чим працювати.
– Як почуваєтеся у фізичному плані? Адже після тривалої перерви зіграно лише два матчі.
– Почуваюся непогано, хоча у цих двох іграх було непросто. Поле у Запоріжжі поки що – дуже в’язке, незвичне, мокре і слизьке, тож навантаження на м’язи відчувалося серйозне. Думаю, з кожною наступною грою будемо лише додавати.
– “Зоря” піднялася на четверте місце. Чи готова команда там втриматися, щоб потім гідно представляти Україну у єврокубках?
– Чому б ні? Ми налаштовані брати очки в кожному матчі, щоб знову вийти в Лігу Європи. Вважаю, це нам під силу. Тим паче, з таким настроєм, з яким виходили на “Олімпік” і “Динамо”, – у нас все має бути гаразд.
“Шахтар” – це бренд”
– Взимку ви проходили збори з “Шахтарем”. Що у “гірників” роблять по-іншому, ніж у “Зорі”?
– У “Шахтарі” було багато бігової роботи, а також занять на піску. Працювали надзвичайно інтенсивно, тож спочатку, враховуючи ту спеку, яка була у Бразилії, мені довелося непросто. Потім втягнувся. “Шахтар” – це бренд, чемпіон України. У кожному тренуванні відчувається високий рівень футболістів, їх клас. У “Зорі” також всі тренуються з повною самовіддачею. У Луческу – свої методи, у Юрія Миколайовича – свої. Порівняти їх дуже важко, але я намагався відповідати критеріям кожного тренера.
Луческу стежив за процесом, підказував, де виникали помилки. “Гірникам” не розповідають, як віддати пас, адже всі розуміються з півслова. Ми ж намагалися підлаштуватись під ту гру, яку демонструє “Шахтар”. У команді потоваришував зі всіма нашими – Ордецем, Степаненком. Словом – всіма нашими пацанами, українцями.
– Як вам Бразилія?
– Я вперше побував у цій країні і мене неймовірно вразили нові стадіони, які залишилися після чемпіонату світу, а також місцева торсида. Помітно, що бразильці шалено люблять футбол. Нам розповідали, що там 48 мільйонів уболівальників, а це вся Україна. В аеропорту нас зустрічало дуже багато журналістів, вони всі чудово знають бразильських гравців. Бразилія – чудова країна! Тепло, сонячно, пляж, море… Що тут ще скажеш? (Сміється)
– А бразильські дівчата сподобалися?
– Ну так…Як сказати… Я сильно на них не задивлявся – у мене своя дівчина є (Сміється).
“Ця людина зламала брата і сама закінчила з футболом”
– На грі яких клубів і футболістів ви зростали? З чого все починалося?
– У дитинстві захоплювався грою “Арсенала”, у якому головною зіркою був Тьєрі Анрі – мій головний кумир. Я й досі вболіваю за “канонірів”, хоча Анрі вже закінчив свою кар’єру.
– Яке вам прізвисько дали у “Зорі”?
– Усі кажуть “Маліна” найчастіше.
– Свій футбольний шлях ви розпочали у рідному Житомирі, в “Поліссі”. Цього клубу вже давно немає на футбольній карті України. Що відчуває футболіст, коли помирає його альма-матер?
– Дуже прикро, адже мій брат також виступав за “Полісся”. Те, що в Житомирі футболом і не пахне, помітно неозброєним оком. Ні полів, ні дитячих майданчиків. Ніхто не вживає заходів для того, щоб зробити щось для Житомира. Одні лише пусті розмови. Шкода, звісно. Приїжджаєш у відпустку і навіть нема де попрацювати, пограти. Немає елементарних умов!
– Кажете, що ваш брат також грав у футбол. Як у нього склалася кар’єра?
– У нього була важка травма, після якої з футболом довелося “зав’язати”. Через неї він пропустив понад рік. Молодий був, 19 років, недосвідчений. В одному з епізодів жорстко зіграв проти капітана. А капітан, хоч і з досвідом, спеціально стрибнув йому в коліно. Ця людина зламала брата, а через кілька днів сама закінчила з футболом. Така сумна історія.
“Кажуть: “Він продався”. А футболіст хоче прогресувати”
– Як ви ставитеся до того, що українські футболісти в час війни переходять грати у клуби держави-окупанта?
– Розумієте, зараз дуже багато футболістів, які взагалі без роботи. Ви ж бачите, що робиться в країні, а кожен з них хоче грати і прогресувати. Люди думають, що все дуже просто: отак взяв, зателефонував і ти вже у новій команді. Насправді ж я знаю багатьох гравців, яким важко влаштуватися. Кажуть: “Він продався”, а футболіст просто хоче прогресувати. Тим паче, чемпіонат Росії – достатньо високого рівня. От перейшов гравець туди, зараз він зіграє з “Зенітом”, іншими топ-клубами, з якими рахуються в Європі. Ви зрозумійте: у Європу не поїдеш, тому що у багатьох немає європейського класу. А наші люди не можуть відчути цього, керуються емоціями. Не потрібно політику вплутувати у футбол. Не варто звинувачувати футболіста в тому, що він хоче грати. Футбольне життя – коротке.
– Футбол якого чемпіонату вам найбільше підходить?
– Найбільше мені до вподоби Бундесліга і АПЛ. Хоча, зрештою, іспанський футбол також котирую.
– Уявімо ситуацію: перед вами вибір – або ви доводите грою за “Зорю” свою профпридатність “Шахтарю”, або переходите у “Герту” чи, наприклад, “Падерборн”. Що оберете?
– На даному етапі хочеться грати, мати регулярну практику і прогресувати, як футболіст. Кожен прагне грати у великих клубах або топ-чемпіонатах. Тому поки що я не хочу порівнювати команди і щось фантазувати. Я зосереджений на грі.