крайний бек «Зари» быстро забывает победы и поражения
— Микито, знаю, в командах УПЛ після туру часто дають вихідний…
— Ні, на цьому тижні не відпочиваємо. 16 числа зустрічаємося з «Карпатами», вже сьогодні (інтерв’ю записано в понеділок. — В.Б.) почали підготовку до цієї гри.
— Із вашого сумного тону й не здогадаєшся, що вчора ви поклали на лопатки «Дніпро»!
— Я не сумний… Ну, виграли — то й виграли. Чемпіонат України не завершується одним матчем. У нас до кінця сезону ще три попереду. Часу радіти немає.
— Уже встигли подивитися турнірку?
— Не маю такої звички. Заглядаю туди двічі на рік — узимку й улітку… Якщо ви маєте на увазі, що ми четверті із хорошим відривом, то про це я знаю.
— Подивився статистику й побачив, що востаннє так високо луганці були на початку 1970-х: 1971-й — якраз четверта сходинка в першості колишнього СРСР, 1972-й — «золото», відтак майже суцільне падіння…
— Ми дуже добре усвідомлюємо, яка велика відповідальність на нас лежить. Проте змушений повторити: турнір триває, допоки ми — зразу за призовою трійкою, але чим усе завершиться, хтозна… У «Металіста» є зустріч у запасі, в останньому турі зустрічаємося з «Ворсклою»… Іще раз кажу: вже у червні озирнуся на весь сезон… Тепер живемо від гри до гри. Ось у суботу нам протистоятимуть львів’яни: вони на ходу, мають багатьох молодих азартних виконавців, які, впевнений, докладуть усіх зусиль, аби взяти очки в команди, яка переграла «Дніпро».
— Саме хотів повернутися до матчу в Дніпропетровську: що відчули, коли побачили стартовий склад суперника?
— Маєте на увазі, що не було Коноплянки, Калинича, Ротаня? Чогось такого особливого не відчули. Шапкозакидацьких настроїв, мовляв, переможемо резерв — точно не було. Як і розслаблення, навпаки, це ще більше зарядило нас! Та й ми не дуже розмірковували, проти яких конкретно виконавців виступаємо: тренерський склад дніпрян вирішив виставити цих людей, значить, їм цей крок бачився правильним. Замість лідерів у них вийшли не хлопці з вулиці, там амбітні люди, котрим є що доводити. Тим паче ми протистояли команді, а не конкретним футболістам. І готувалися до «Дніпра» у цілому.
— Як загалом оцінюєте поєдинок, який, по суті, позбавив підлеглих Маркевича надії на «срібло»? Є сенс запитувати про стимуляцію «зацікавленої сторони»?
— Рівна була гра. І в нас, і в них були шанси на виграш, багато голевих епізодів. Ми скористалися ними, тому й узяли троє очок. Із приводу стимуляції — не до мене.
— Мені здалося, що, радше, «Зоря» була ближча до 3:0, аніж «Дніпро» до хоча би одного забитого м’яча.
— Не знаю… Якби вони реалізували момент на початку гри… Розумієте? У нас усі дуже добре відіграли, особливо центральні захисники Вернидуб — Пилявський, які майже нічого не дозволили форвардам Маркевича.
— Що буде із цими й іншими гравцями влітку? Чи збережеться ваш склад? Де з наступного сезону гратимуть, наприклад, Шевченко, Малиновський, Будківський?
— Чесно кажучи, не знаю. Сподіваюся на краще. Керівництво нас постійно запевняє, що команда збережеться. Нам же, сподіваюся, в єврокубках грати, а ми маємо реально сильний, зіграний склад, який на багато чого здатен.
— А де розміщуватиметься клуб? Наскільки правдиві відомості про переїзд до Вінниці?
— Це мені тим паче не відомо. Знову-таки: президент «Зорі», тренер, інші важливі люди постійно повторюють, що все буде добре. Не вірити їм немає підстав.
“Украинский футбол”